Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 року місто Київ Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П., суддів:Берднік І.С.,Гуля В.С.,Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,Колесника П.І.,Потильчака О.І., Шицького І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» (далі - ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року у справі № 910/7163/14 за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Омега» (далі - ПАТ «АСК «Омега») до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія», за участю третьої особи - ОСОБА_9, про стягнення страхового відшкодування у розмірі 20 560,19 грн,

в с т а н о в и л а:

17 квітня 2014 року ПАТ «АСК «Омега» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в розмірі 20 560,19 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що виплативши страхувальнику страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування автотранспорту, ПАТ «АСК «Омега» набуло права зворотної вимоги до відповідача у сумі страхового відшкодування в розмірі 20 560,19 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зауважив про відсутність правових підстав для сплати страхового відшкодування у заявленому позивачем розмірі, оскільки з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу, ПДВ і суми франшизи сума цього відшкодування не може перевищувати 14 187,78 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 2 липня 2014 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Стягнуто з ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь ПАТ «Акціонерна страхова компанія «Омега» страхове відшкодування у розмірі 20 560,19 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 1 жовтня 2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 2 липня 2014 року залишено без змін.

Обґрунтовуючи постанову, Вищий господарський суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій, що страховик має право на відшкодування за рахунок винної особи суми страхового відшкодування, виплаченої страховиком страхувальнику.

ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року у справі № 910/7163/14 з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, а саме положень статей 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 16 липня 2014 року у справі № 910/25055/13, в якій висловлено правову позицію про те, що розрахунок страхового відшкодування має здійснюватися відповідно до визначеної звітом з оцінки транспортного засобу вартості його відновлювального ремонту з урахуванням зменшення суми за рахунок коефіцієнту фізичного зносу цього транспортного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 15 жовтня 2013 року ПАТ «АСК «Омега» (страховик) і товариство з обмеженою відповідальністю «ВО «Інтеграл» (далі - ТОВ «ВО «Інтеграл»; страхувальник) уклали договір добровільного страхування наземного транспорту № 010-07-2086-10 (далі - Договір), за умовами якого застраховано автомобіль Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, який згідно з розпорядженням ТОВ «ВО «Інтеграл» від 31 жовтня 2005 року № 28-к/05 та наказом від 3 січня 2013 року № 02-а/13 закріплено за водієм ОСОБА_10

6 грудня 2013 року о 9 год. 55 хв. у місті Вишневе сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участю автомобілів Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_10 та ЗАЗ 110270, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_9, внаслідок чого транспортному засобу Volkswagen Golf було завдано технічних пошкоджень.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 грудня 2013 року у справі № 369/12197/13-п водія автомобіля ЗАЗ 110270, державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні ДТП внаслідок порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Цивільно-правову відповідальність водія автомобіля ЗАЗ 110270, державний номерний знак НОМЕР_2, ОСОБА_9 застраховано в ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за полісом АС/8307910.

Відповідно до страхового акта від 10 січня 2014 року № 10127-Т і платіжного доручення від 20 січня 2014 року № 68 ПАТ «АСК «Омега» виплатило страхове відшкодування на виконання робіт із ремонту автомобіля Volkswagen Golf, державний номерний знак НОМЕР_1, на підставі рахунка фізичної особи-підприємця ОСОБА_11 від 16 грудня 2013 року № 12-405р у сумі 21 560,19 грн.

4 березня 2014 року ПАТ «АСК «Омега» звернулося до відповідача з регресною вимогою про виплату страхового відшкодування у межах фактичних затрат у розмірі 21 560,19 грн без урахування франшизи, залишеною ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» без задоволення.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникає право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За змістом статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з частинами четвертою і вісімнадцятою статті 9 Закону України «Про страхування» розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством, а франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Пунктами 6.4.5, 6.4.6 і 6.4.9 Договору сторони передбачили, що розмір збитків і виплата страхового відшкодування визначається на підставі страхового акта.

Із матеріалів справи вбачається, що полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС/8307910 встановлена франшиза в розмірі 1000,00 грн.

Господарські суди обґрунтовано визнали, що Законами України «Про страхування» та «;Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу.

Отже, висновок суду касаційної інстанції, що виплативши страхове відшкодування відповідно до умов Договору, ПАТ «АСК «Омега» набуло права зворотної вимоги до ПАТ «Українська охоронно-страхова компанія» у сумі страхового відшкодування в розмірі 20 560,19 грн - у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи, є обґрунтованим і законним.

За таких обставин Судова палата у господарських справах Верховного Суду України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року у справі № 910/7163/14.

Керуючись статтями 11123 , 11124 , 11126 , 11128 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Українська охоронно-страхова компанія» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 10 грудня 2014 року у справі № 910/7163/14 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара Судді:І.С. Берднік В.С. Гуль А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок П.І. Колесник О.І. Потильчак І.Б. Шицький